Я працюю в офісі програмісткою уже кілька років, і зізнаюся: у нас все не так суворо та “сухо”, як іноді думають люди ззовні. Особливо це відчувається під кінець року, коли у коридорах починає пахнути мандаринами, хтось тихенько вмикає новорічні плейлисти, а на загальних зборах усе частіше звучить слово «підсумки». Саме тоді в нашому офісі з’являється традиція, яку я щиро люблю — новорічні майстер-класи для дорослих.
Майстер-клас для дорослих на новорічні свята.
Звучить, можливо, дещо дитячо, але саме в цьому й магія: ми, дорослі люди з купою тасків, дедлайнів і сотнею чатів, знову вчимося радіти дрібницям.
Пам’ятаю свій перший такий майстер-клас. Це був майстер-клас для дорослих із виготовлення новорічних свічок. В офіс зайшла майстриня — усміхнена, з коробками баночок, форм, ароматичних олій та сухих квітів. Ми сиділи за великим переговорним столом, де зазвичай відбуваються «дуже серйозні обговорення», і раптом кожен із нас ставав трошки чарівником. Всі почали змішувати аромати, сперечатися, кому більше пасує запах кориці, а кому ваніль задушлива. Тоді я вперше помітила, що навіть найсуворіші backend-розробники можуть зворушено розглядати дрібні декорації у вигляді золотих зірочок.
Наступного року до нас приходила художниця з майстер-класом із розпису ялинкових іграшок. Ось тут було і сміху, і трохи розпачу. Мій колега Богдан, який завжди хизується логічним мисленням і абсолютним контролем над будь-яким кодом, намагався намалювати оленя. Вийшло щось між котом і млинцем. Але так смішно, тепло й по-домашньому. Ми фотографували наші іграшки, обмінювалися ними, і кожна мала свою історію — навіть та, на якій поламався пензлик і вийшла несподівана абстракція.
А минулого року був новоріний майстер-клас для дорослих із приготування какао та зимових напоїв. Ми стояли в нашій кухні, як у затишній кулінарній студії: хтось розбивав шоколад на плиточки, хтось розтирав спеції, хтось нахилявся над каструлькою, вловлюючи запах кардамону. І це була дивовижна мить — ніхто не говорив про таски, про оновлення системи, ні про прод чи дев, ні про дедлайни. Ми просто були людьми, які разом створюють щось смачне та тепле.
Чесно, ці майстер-класи для дорослих для мене стали тими невеликими островами тепла, що дають відчуття справжнього свята. Вони нагадують, що ми не тільки співробітники, ми — люди, які проводять разом більшу частину дня. І якщо в цьому великому світі дорослих справ, турбот і відповідальності є хоч трохи простору для творчості й тепла — це безцінно.
Тепер, коли рік знову добігає кінця, я з нетерпінням чекаю, що буде цього разу. Можливо, будемо робити різдвяні вінки. А може — вареники з вишнями. Чи листівки аквареллю.
Але одне знаю точно: я знову буду сидіти поруч зі своїми колегами — і ми знову будемо сміятися, вигадувати, змішувати, прикрашати і хоч на трошечки повертати собі те відчуття дитячого щастя, яке так потрібне наприкінці року.
